ДО УВАГИ СУБ'ЄКТІВ ПОДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ! ПОСТАНОВИ ТА УХВАЛИ СЛІД НАДСИЛАТИ НА ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

   

Спадкове право

Деталі

Типове питання, з яким звертаються громадяни до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Призначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

         Станом на сьогодні є два варіанти (способи) вирішення цієї проблеми:

Перший: подати повторно заяву нотаріусу про прийняття спадщини у випадку, якщо решта спадкоємців, які прийняли спадщину, нададуть нотаріусу свою письмову згоду;

Другий: звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.  

          Позов про призначення додаткового строку для прийняття спадщини подається до інших спадкоємців,  а якщо їх немає, або вони відмовилися від спадщини, не прийняли її, були усунені від спадкування, в такому випадку відповідачем буде виступати територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (тобто за місцем смерті спадкодавця). Територіальна підсудність визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Стаття 109 ЦПК визначає підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, а стаття 114 ЦПК визначає правила виключної підсудності.

Нормами статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця і є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлюється порядок оголошення такої особи померлою.

У разі пропуску строку для прийняття спадщини встановленого ст. 1270 ЦК для спадкоємців передбачається цивільно-правова відповідальність, яка поля­гає у позбавленні їх права на прийняття спадщини. Так, ч. 1 ст. 1272 ЦК передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається та­ким, що не прийняв її. Це положення за загальним правилом стосується як спадкування за законом, так і за заповітом. Слід звернути увагу на те, що положення щодо пропущення строку для прийняття спадщи­ни стосується лише тих осіб, які мають подавати заяву про прийняття спадщини.

Приписами ст. 1272 ЦК законодавець залишив можливість спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини, за певних умов її прийняти, а саме:

- за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

- за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У разі звернення спадкоємця до суду для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, він повинен довести суду поважність причин пропуску встановленого в законі строку в шість місяців. Тобто  основне в такій категорії справ, довести перед судом поважність причин неприйняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

 

Типове питання, з яким звертаються громадяни до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Обов’язкова частка у спадщині.

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

У відповідності зі ст. 1241 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову
частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.
Перелік осіб, зазначених в ч.1 ст. 1241 ЦК є вичерпним.
Малолітньою є особа, яка не досягла чотирнадцяти років (ст. 31 ЦК, ст. 6 Сімейного кодексу України (далі – СК)).
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 32 ЦК, ст. 6 СК).
До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку (ст.1. Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Спадкування обов'язкової частки є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Згідно з ч 4. ст. 1268 ЦК малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою ст. 1273 ЦК.
Відповідно до ч.ч.2 – 4 ст. 1273 ЦК фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У разі порушення права спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, яка складає обов'язкову частку.
Суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.
Позбавлення особи права на обов'язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК (п.19 Постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику у справах про спадкування»).
Нормативне регулювання питання: Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV; Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III; Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV; Постанова Пленуму ВСУ України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7.

 

Типове питання, з яким звертаються громадяни до Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Обов’язкова частка у спадщині.

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

Нормами статті 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини, тобто смерті спадкодавця.

Частиною першою ст. 1272 ЦК України зазначено, що якщо спадкоємець протягом строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Це положення за загальним правилом стосується як спадкування за законом, так і за заповітом.
Так у разі пропущення строків спадкоємцем з поважних причин, суд може поновити строки для прийняття спадщини, та спадкоємець зможе подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Але звернувшись до суду для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, він повинен довести суду поважність причин пропуску встановленого в законі строку в шість місяців.
Окрім того, у випадку, коли спадкоємців декілька, для надання права спадкування спадкоємцю, що пропустив строк для прий¬няття спадщини, потрібна згода на це всіх інших спадкоємців, оскільки при відмові хоча б одного спадкоємця від надання відповідного права, така згода не буде легітимною. Тобто для надання додаткового строку необхідна згода всіх інших спадкоємців.
У разі, коли один лише спадкоємець, то фактично він представляти¬ме «волю всіх спадкоємців», які прийняли спадщину, і може дозволити у безспірному порядку спадкувати всім наступним спадкоємцям, оскільки вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Так, якщо суд визнає, що термін пропущено з поважних причин, він може його подовжити і зазначити, на який термін. Слід при цьому мати на увазі, що закон не містить ніяких вказівок про те, які саме причини визнаються поважними. Отже, визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини цілком залежить від суб'єктивної точки зору судді у кожному конкретному випадку, але має бути обґрунтованим відповідними доказами.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того, цією ж Постановою встановлено, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.
Про можливість отримати правову допомогу дізналась у недержавних органах.
Центром було прийняте рішення щодо надання доручення адвокату. Ознайомившись із документами Заявника, адвокатом складено позовну заяву, що на цей час розглядається місцевим судом.

 

 

 

 

 

   
logo-ukr
   
   
   
   

ATO

   

Advocats

   

Digest banner

   

DNA 219x116

   

skayp

   

Skype image

   

Координаційний центр у соцмережах  

    facebook     g     you tube2

   
   
   
© 2014 Запорізький обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua