До уваги суб'єктів подання інформації! Постанови та ухвали слід надсилати на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. тел.для зв'язку: 0-800-213-103, 095-434-65-45, 068-489-86-58
   

Сімейне право

Деталі

Типове питання, з яким звертаються громадяни до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Типове питання. Сімейне право. Обмеження батьків у своїх правах по відношенню до дітей

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

   

Ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено, що діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав.

Згідно статті 170 Сімейного кодексу України (далі – СК) суд може в інтересах дитини прийняти рішення про відібрання цієї дитини у батьків, або у одного з батьків. При цьому батьки обмежуються в батьківських правах, а не позбавляються їх.
Поняття позбавлення та обмеження батьківських прав відмінні, хоча нерідко друге передує першому. Для того, щоб розуміти різницю, слід розібратися в суті і нюансах обмеження.
Обмеження батьківських прав - тимчасовий захід, що полягає в відлученні дитини у батьків. Воно може бути як мірою дотримання безпеки дитини, так і мірою залучення до відповідальності батьків. Допускається у випадках, коли батьки з незалежних від них причин не можуть виконувати свої обов'язки належним чином, наприклад, при розладах психіки. Виходить, батьки не винні в ситуації, що склалася, а й діти при цьому також не повинні страждати.
Позбавлення батьківських прав - крайня міра, тому, якщо існує надія, на те, що поведінка батьків по відношенню до дитини зміниться в кращу сторону, застосовують обмеження прав.
Питання обмеження батьківських прав вирішується виключно в судовому порядку, підставою для судового рішення може бути позов, поданий одним з батьків, найближчими родичами, органами опіки, співробітників виховних установ, прокурора.
Якщо рішення суду про обмеження прав батьків вже прийнято, то представники органів опіки забирають із сім'ї дитину та поміщають її у відповідний виховний заклад на термін 6 місяців.
Якщо ті причини, через які було накладено обмеження в батьківських правах, повністю усунені, ліквідовані, то суд, розглянувши позов, який подали батьки, (або один з батьків) може прийняти рішення про необхідність повернути дитину додому і скасувати всі обмеження. Але, якщо дитина з якихось причин боїться і не хоче повертатися до батьків, якщо це не відповідає і суперечить його інтересам, то суд відхиляє позов, і дитина залишається або в дитячому будинку, або у призначеного опікуна. Органи опіки можуть залишити дитину у відповідній установі до тих пір, поки не з'явиться чітка впевненість у тому, що батьки можуть повернутися до виконання батьківських обов'язків і виконувати їх належним чином. У деяких випадках, коли очевидно, що батьки не будуть вести себе нормально в інтересах дитини, позов про позбавлення батьків батьківських прав пред'являється до закінчення терміну в шість місяців.
Батьки втрачають право на виховання своєї дитини, і право на пільги і державні допомоги, якщо їх батьківські права обмежені судом. А відповідно пункту 4 статті 170 СК обмеження батьківських прав не говорить про те, що батьки вже не зобов'язані утримувати дитину. Дитина в цій ситуації зберігає право власності на житло (або право користуватися житловим приміщенням), в обов'язковому порядку зберігає майнові права, засновані на факті спорідненості з матір'ю, батьком та їх родичами, в тому числі право на отримання спадщини. Якщо обмежені батьківські права обох батьків, то неповнолітня дитина залишається під опікою органів опіки.
Наслідки обмеження прав відрізняються від наслідків позбавлення: права і обов'язки не знімаються з батьків, як у випадку позбавлення, а всього лише обмежуються, це тимчасовий захід, що сприяє забороні виконання частини батьківських прав на час її дії.
На час обмеження батьківських прав батьки позбавляються:
- право на особисте безпосереднє виховання дитини;
- позбавлення прав на отримання пільг та допомог, призначених державою у зв'язку з народженням та вихованням у сім'ї дитини;
- позбавлення права отримання аліментів на відібраного дитини;
- визначати місце проживання дитини;
- бути опікуном, піклувальником, бо саме в цих правах вони обмежені;
- обмеження права спілкування – спілкування дитини з батьками можливо тільки в тому випадку, якщо воно не робить негативного впливу. Робити це вони можуть, тільки якщо органи опіки та піклування дають свою згоду, а також, якщо свою згоду дає опікун або піклувальник або за згодою адміністрації дитячої установи, в якому дитина перебуває.
Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав не означає, що батьки і діти втрачають правовий зв'язок між собою. Батьки в цих випадках зберігають право представництва в інтересах дітей, давати згоду на всиновлення дитини іншою особою, спадкувати після смерті дитини, одержувати аліменти у зв'язку з непрацездатністю і потребуючим матеріальної допомоги тощо. Обмеження батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Батькам можуть бути дозволені контакти з дитиною, якщо це не робить на дитину шкідливого впливу. Тут слід розрізняти ситуації, коли батьки діяли винне і коли в їхніх діях не було провини. Пріоритетна увага в першому випадку приділяється інтересам дітей: якщо зустрічі з батьками виявляються для них шкідливими, вони повинні бути заборонені. Набагато складніша ситуація виникає, коли йдеться про контакти з батьками, не винними у невиконанні батьківських обов'язків. Так, якщо шкідливий вплив на дитину від побачень з ними виявляється в тому, що дитина сильніше страждає через розлуку з хворим батьком, навряд чи це може бути підставою для повного розлучення дитини і батька. Право вирішувати питання про те, чи слід допускати контакти з батьків, у якого були відібрані діти, і дитини належить органам опіки та піклування або адміністрації закладу, в якому перебуває дитина.
Згідно зі ст. 245 СК якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини зазначені у ст. 249 СК, а саме:
1. Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
Статтею 66 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) передбачено порядок опіки або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі, а саме: якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад. Права та обов'язки опікуна згідно з вимог ст. 67 ЦК:
1. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.
2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
4. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Нормативне регулювання питання: Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III; Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV; Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV; Порядок
провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 24 вересня 2008 р. № 866

 

 

   
   
   
   

1pracia

   

ATO

   

Advocats

   

Digest banner

   

DNA 219x116

   

Skype image

   

Координаційний центр у соцмережах  

    facebook     g     you tube2

   
   
   
© 2014 Запорізький обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua