ДО УВАГИ СУБ'ЄКТІВ ПОДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ! ПОСТАНОВИ ТА УХВАЛИ СЛІД НАДСИЛАТИ НА ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

   

Сімейне право

Деталі

Типове питання, з яким звертаються громадяни до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Типове питання. Сімейне право. Цивільне провадження. Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Сімейного кодексу України (далі – СК) однією з основних цілей регулювання сімейних відносин є утвердження почуття обов’язку перед батьками.

Згідно зі ст. 202 СК повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ст.1. Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Ч.1 ст. 9 СК містить положення, відповідно до якого батьки і діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю чи договором, якщо це не суперечить вимогам законодавства і моральним засадам суспільства. Аналіз зазначеної норми приводить до висновку про те, що законодавець допускає можливість укладення між батьками і їх повнолітніми дітьми договорів про сплату аліментів.
Закон передбачає примусовий порядок стягнення аліментів на батьків з їхніх повнолітніх дітей у випадку, якщо останні не надають матеріальної допомоги добровільно. Згідно зі ст. 205 СК суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 203 СК).
Відповідно до ст. 204 СК дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними (ст. 206 СК).
Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
До позовної заяви додаються наступні документи: копія заяви та доданих до неї документів для відповідача, копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, інші документи, що підтверджують правову позицію позивача.
Підсудність справ про стягнення аліментів. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ч.1 ст. 109 ЦПК).
У відповідності до ч. 1 ст. 110 ЦПК позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. 

Сплата судового збору. Позивачі - у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору ( п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Нормативне регулювання питання: Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV, Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.    

 

 

Типове питання, з яким звертаються громадяни до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Надання дозволу на тимчасовий виїзд до району проведення антитерористичної операції неповнолітньої дитини без згоди батька.

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

     Надання дозволу на тимчасовий виїзд до району проведення антитерористичної операції неповнолітньої дитини без згоди батька здійснюється на підставі судового рішення. Позивачу необхідно подавати позов про дозвіл на тимчасовий виїзд до району проведення антитерористичної операції неповнолітньої дитини без згоди батька та довести, що батько не приймає участь у вихованні дитини.

           Позовна заява подається до суду за місцем знаходження відповідача.

          До позовної заяви необхідно долучити копію свідоцтва про народження дитини, копію довідки про первинну реєстрацію, копію довідки про тимчасову реєстрацію. 

          Правові основи  щодо звернення з таким позовом – відповідно до п.5.1.5. Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей)  № 27ог  від 22 січня 2015 року,  в’їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Пункт 4 зазначених Правил передбачає, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

Положення ст.33 Конституції України передбачає , що  кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір міст проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

       Відповідно до "Конвенції про права дитини", прийнятої ООН 20.11.1989 року та ратифікованою Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.1991 рок, у в усіх діях щодо дітей незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

         Положення ч.7 ст.7, ч.2 ст.155 СК України зазначають, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

    Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 та ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, і здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до дитини та її людської гідності.

Типове питання, з яким звертаються громадяни до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

Зразок правової консультації/спосіб вирішення спору в судовому або позасудовому порядку

     Надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька здійснюється на підставі судового рішення.  Позивачу необхідно подавати позов про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька та довести, що батько не приймає участь у вихованні дитини.

          Позовна заява подається до суду за місцем знаходження відповідача.

          До позовної заяви необхідно долучити копію свідоцтва про народження дитини. 

          Правові основи  щодо звернення з таким позовом – відповідно до Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

      Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому  супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

       Статтею 4 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” передбачена можливість ухвалення судом рішення про надання дозволу на одноразовий виїзд за кордон особи, яка не досягла 16-річного віку.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

   
logo-ukr
   
   
   
   

ATO

   

Advocats

   

Digest banner

   

DNA 219x116

   

skayp

   

Skype image

   

Координаційний центр у соцмережах  

    facebook     g     you tube2

   
   
   
© 2014 Запорізький обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua