Роз'яснення щодо перерахування строку відбування покарання (Закон Савченко)

Деталі

Роз’яснення Вищого Спеціалізованого Суду України щодо застосування окремих положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», у зв'язку з чим повідомляємо таке.

 

1. Під час вирішення питання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання при його призначенні, а також під час приведення судових рішень у відповідність до положень цього Закону суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне дотримання законодавства, своєчасний та якісний розгляд відповідних клопотань, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), законами України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та «Про попередні ув’язнення», міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження (тобто в межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення) провадиться з розрахунку: один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Правило зарахування строку попереднього ув'язнення у випадку призначення судом іншого покарання, аніж позбавлення волі, визначено в абз. 2 ч. 5 ст. 72 КК та здійснюється за алгоритмом дій, визначених у ньому.

При цьому у строк попереднього ув'язнення за нормами КПК включається строк:

а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;

в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження;

г) перебування обвинуваченого у судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

При розгляді кримінальної справи у порядку КПК 1960 р. до строку попереднього ув’язнення включається строк:

а) затримання особи органом дізнання за підозрою у вчиненні злочину;

б) затримання особи слідчим за підозрою у вчиненні злочину;

в) тримання особи під вартою як запобіжний захід;

г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закляті при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи.

Незалежно від процесуального порядку (КПК чи КПК 1960 р.) попереднє ув’язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв'язку із цим Не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув'язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.

           3. Строк попереднього ув'язнення за правилами, визначеними у ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону)» зараховується:

ü  до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом (станом на 24 грудня 2015 року) набрав законної сили обвинувальний вирок та покарання за яким не відбуто повністю (відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону);

ü  при призначенні покарання за наслідками судового розгляду, якщо особа була попередньо ув’язнена. Тобто, дія правила зарахування судом строку попереднього ув’язнення розповсюджується не лише на осіб, зазначених у п. 2 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону.

Правила, закріплені у ст. 72 КК, розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання. Довічне позбавлення волі до переліку таких покарань не відноситься. Не застосовуються ці правила й у випадку заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі внаслідок акта про помилування.

  1. 4.У п. З Розділу II «Прикінцеві положення» Закону визначено коло суб’єктів, які можуть

ініціювати застосування цього Закону, в тому числі шляхом звернення до суду з клопотанням. Слід враховувати, що пункти 3 і 2 прикінцевих положень нерозривно пов’язані між собою та визначають порядок застосування цього Закону до осіб, щодо яких на момент набрання чинності Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Застосування правил зарахування судом строку попереднього ув’язнення після набрання чинності Законом є імперативною вимогою кримінального закону та не потребує звернення з відповідним клопотанням.

Беручи до уваги, що у п. З Розділу II «Прикінцеві положення» Закону визначено лише суб'єктів, які можуть ініціювати застосування цього Закону, до числа яких віднесено «суд, що виніс зазначений обвинувальний вирок», з огляду на системний аналіз положень статей 537, 539 КПК, в частині віднесеній вирішення під час виконання вироків окремих питань до певного суду, правильним видається, що питання зарахування строку попереднього ув'язнення:

ü  під час виконання вироку, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КИК мас вирішуватися місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК). Так само має вирішуватись це питання й у випадку здійснення судового розгляду у порядку КПК 1960 p.;

ü  у період між ухваленням обвинувального вироку та набранням ним законної сили, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, має вирішуватися судом, який ухвалив такий вирок (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК). Якщо ж клопотання про застосування цього Закону подано до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого обвинувачений тимчасово перебував (наприклад, за місцем знаходження слідчого ізолятора), суд ухвалою повергав клопотання особі, яка його подала, із роз’ясненням права та порядку звернення.

У випадку з’ясування апеляційним судом під час перегляду кримінального провадження наявності підстав для зарахування строк) попереднього ув'язнення у строк покарання за правилами, визначеними у ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону), слід застосувати її положення, зазначивши у резолютивній частині судового рішення окремим пунктом про таке зарахування.

Зміна судового рішення суду першої інстанції в частині зарахування строку попереднього ув'язненім у строк покарання можлива лише у зв'язку з неправильним застосуванням цим судом положень ст. 72 КК. зокрема в частині неправильного зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати положення ст. 72 КК (в редакції Закону) та зараховувати строк попереднього о ув’язнення, вираховуючи його до моменту постановлення вироку. Наступне зарахування, зокрема у випадку тримання особи під вартою до набрання вироком законної сили, здійснюється місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, або апеляційним судом в разі оскарження вироку та постановленій нового чи залишення вироку суду першої інстанції без зміни, або у випадку його зміни.


 

   
logo-ukr
   
   
   

ATO

   

Advocats

   

Digest banner

   

DNA 219x116

   

skayp

   

Skype image

   

Координаційний центр у соцмережах  

    facebook     g     you tube2

   
   
   
© 2014 Запорізький обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua