Спадкування в селянських господарствах

Деталі

1467369564 06-selo-bystrica 1Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про фермерське господарство», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу країни та інших нормативних актів. Втім, треба зважити на те, що питання про спадкування земель фермерського (селянського) господарства є одним з найменш розроблених в українському законодавстві.

       Одразу слід звернути увагу на те, що поняття «фермерське господарство» має тлумачитися, як організаційна форма здійснення підприємницької діяльності, або однією особою, або декількома родичами, або членами сім’ї. Тому таке утворення не слід ототожнювати з іншими формами організації підприємницької діяльності.

        В основі такого об’єднання лежить Статут, де зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Отже, статут фермерського господарства треба сприймати, як установчий договір для колективного його складу та документ, у якому буде встановлено первісні внески до фермерського господарства, які мають визначати статус майна у фермерському господарстві.

Особливостями спадкування прав учасника фермерського господарства слід визнати:

1) складність визначення майна, яке належить фермерському господарству на момент його створення та за результатами його діяльності;

2) правовий режим майна осіб, які ведуть фермерське (селянське) господарство;

3) особливості спадкування земель фермерського (селянського) господарства, що зумовленою процедурою надання землі фермерському (селянському) господарству або складається з окремих ділянок учасників фермерського господарства.

       Сучасним фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Конкретизуючи положення ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», можна додати зернозбиральні комбайни, вантажні автомобілі, худобу та інше майно.

       Якщо взяти до уваги, що майно поділяється за принципом: підлягає або не підлягає реєстрації, то належне спадкоємцям майно, що залишилося після смерті учасника фермерського господарства, можна знайти за його реєстрацією. Інше ж майно має описуватися уповноваженими на вжиття заходів до охорони спадкового майна особами, але лише в межах фермерського господарства. Наприклад, у цьому випадку мається на увазі худоба, знаряддя, яке використовується для здійснення фермерської діяльності. Складність визначення результатів діяльності фермерського господарства полягає і в тому, що частина майна не може бути реально оцінена до певного строку, наприклад, це рослини, які знаходяться на полях і до їх збору не можуть бути оцінені, але вони можуть і повинні бути описані. Вважається, що будинок та речі, що знаходяться у будинку, не можуть включатися до майна фермерського господарства. З цього приводу в п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №20/5, сказано лише, що спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське господарство» і все.

       При цьому, якщо у Статуті не визначено інше, то статус майна фермерського господарства не повинні отримувати житлові будинки фермерів та присадибні ділянки, якщо їх не передано до складеного капіталу. Це положення обумовлене ч. 2 ст. 2 Закону «Про фермерське господарство».

Успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу, або його частиниu4

       Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

       Успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу, або його частини, полягає не в спадкуванні права на участь, а в спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі, оскільки право на участь нерозривно пов'язане з особою спадкодавця і належить до прав та обов'язків, які не входять до складу спадщини, залежить від кола учасників фермерського господарства (п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК).

Коли фермерське господарство створено одним учасником, то можливими варіантами успадкування можуть стати:

1) у разі успадкування майна фермерського господарства одним спадкоємцем він буде правонаступником успадкованого майна фермерського господарства з перспективою подальшого ведення фермерського господарства, якщо він бажатиме його вести і буде включений відповідно до вимог Статуту до його складу замість померлого учасника фермерського господарства.

       Якщо він не бажатиме займатися фермерською діяльністю, він буде правонаступником майна товариства з перспективою припинення діяльності фермерського господарства;

2) у разі спадкування кількома спадкоємцями вони вважатимуться правонаступниками майна фермерського господарства в отриманих долях, з перспективою подальшого ведення фермерського господарства на колективних засадах чи припинення його діяльності в разі якщо жоден з них не виявить бажання займатися фермерською діяльністю (ст. 35 Закону «Про фермерське господарство»).

         Якщо частина спадкоємців виявлять бажання займатися фермерською діяльністю, а частина — ні, то спадкоємці, які не бажатимуть займатися фермерською діяльністю, вправі вимагати від фермерського господарства компенсації їм вартості частини успадкованого майна від фермерського господарства в складі інших спадкоємців.

       На відміну від успадкування майна фермерського господарства, успадкування землі у фермерському господарстві має свої особливості, які встановлені ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», де зазначено, що, якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка не підлягає поділу, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

      Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ділянок визначені постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується» від 10 грудня 2003 р. № 1908.

Куди звернутися

       Першим кроком спадкоємців (у т. ч. і спадкоємців особи, яка одноособово створила фермерське господарство) для здійснення своїх спадкових прав є звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для прийняття спадщини та отримання (після закінчення 6-місячного строку) свідоцтва про право на спадщину.

       Видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється нотаріусом на підставі поданих спадкоємцем особистих документів (паспорт, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку) та правовстановних документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

       Законодавством не затверджено чіткого переліку правовстановних документів. Тому в кожному конкретному випадку допомогти спадкоємцю визначити, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав, може нотаріус, який відкрив спадкову справу. Для цього йому необхідно надати статут господарства. Адже саме статут установлює первісні внески до фермерського господарства (що характеризують статус майна господарства), визначає порядок формування майна господарства (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього тощо.

       Отже, нотарус після детального аналізу основних положень статуту визначає, що є спадковим майном фермерського господарства, який правовий статус такого майна та, відповідно, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав.

       Власником майна, яке використовується господарством, створеним одноособово спадкодавцем, може бути сам спадкодавець (як фізична особа) або фермерське господарство (як юридична особа). Залежно від того, хто є власником спадкового майна, визначається перелік документів, що підтверджують його склад.

Розглянемо обидва випадки. Власником майна є спадкодавець.

       Якщо майно належало особисто фізичній особі – спадкодавцю та право власності на це майно зареєстровано відповідно до чинного законодавства, то спадкування здійснюватиметься на загальних підставах.

        Для отримання свідоцтва про право на спадщину як на нерухоме (житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди тощо), так і на рухоме майно (транспортні засоби, вклад у банку тощо) спадкоємець повинен подати нотаріусу:

  • документи, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно (наприклад: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу; договір дарування; свідоцтво про право на спадщину (якщо спадкодавець сам отримав таке майно у спадщину); свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; рішення суду (якщо право власності набуто спадкодавцем у судовому порядку); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; договір банківського вкладу; банківська карточка; довідка банку про наявність належних спадкодавцю рахунків та грошових сум на них тощо);
  • висновок про експертну оцінку майна – для встановлення вартості спадкового майна. Така оцінка здійснюється незалежним експертом на замовлення спадкоємця. Зауважу, що надання такого висновку є обов’язковим при спадкуванні нерухомого майна, а також в окремих випадках спадкування рухомого майна, наприклад у разі спадкування транспортного засобу;
  • витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Його необхідно отримувати лише в разі спадкування нерухомого майна. До 01.01.13 р. державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (крім земельних ділянок) проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації. Із 01.01.13 р. такі витяги виготовлятимуться державними реєстраторами прав на нерухоме майно та нотаріусами.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) або земельну ділянку спадкоємець повинен надати нотаріусу документи, що підтверджують право власності спадкодавця:

  • у разі спадкування земельної частки (паю) – сертифікат;
  • у разі спадкування земельної ділянки – державний акт.

       Однак якщо спадкодавець придбав таку земельну ділянку за цивільно-правовою угодою, то додатково необхідно надати таку угоду, а якщо він успадкував її, то свідоцтво про право на спадщину. При цьому акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована, повинен містити відмітку нотаріуса (яким було посвідчено відповідний договір чи видано свідоцтво) та органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку;

документ, що підтверджує вартість об’єкта спадщини:

  • у разі спадкування земельної частки (паю) – довідку про вартість права на земельну частку (пай);
  • у разі спадкування земельної ділянки – витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

І довідка, і витяг видаються відповідним відділом Держземагентства за місцем знаходження земельної ділянки.

       Крім того, у разі спадкування земельної ділянки необхідно також надати витяг із Державного земельного кадастру. Цей витяг видається територіальним центром Державного земельного кадастру за місцем знаходження земельної ділянки.

       У разі якщо спадковим майном є земельна ділянка, право на яку посвідчено державним актом, без визначеного та присвоєного кадастрового номера, то спочатку необхідно здійснити державну реєстрацію такої земельної ділянки та присвоїти їй кадастровий номер (п. 115 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.10.12 р. № 1051, далі – Порядок № 1051).

       При цьому заяву про державну реєстрацію такої ділянки до відповідного територіального органу за місцезнаходженням земельної ділянки може подати особа, визначена в запиті нотаріуса як спадкоємець, на підставі заведеної нотаріусом спадкової справи.

       Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство»). Крім того, якщо майно належить фермерському господарству як юридичній особі, виникає проблема, що полягає у відсутності правовстановних документів на майно такого господарства. Таким чином, ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» має декларативно-відсилковий характер, оскільки у Книзі 6 ЦК немає жодного конкретного слова про спадкування майна та майнових прав засновника фермерського господарства. Тому посилання в Законі України «Про фермерське господарство» на такий об’єкт права власності, як цілісний майновий комплекс, є досить суперечливим і викликає багато непорозумінь.

       На практиці в такому випадку свідоцтво про право на спадщину видається на частку у складеному капіталі члена фермерського господарства, яка дорівнює 100 %. Тобто спадкоємець стає засновником такого фермерського господарства. У такому разі для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі нотаріусу надається:

  • cтатут фермерського господарства;
  • виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – ЄДР), у якому має бути обов’язково зазначена частка померлого учасника;
  • довідка про розмір у відсотковому вираженні частки спадкодавця у складеному капіталі фермерського господарства та її грошової вартості, у якій також має бути зазначено дату формування складеного капіталу. Така довідка підписується головою фермерського господарства і, якщо це передбачено, то і бухгалтером. Якщо голова фермерського господарства і є спадкодавцем, то така довідка підписується лише бухгалтером;
  • витяг з ЄДР – надається нотаріусу для отримання додаткової інформації. Таким чином, спадкування частки у складеному капіталі члена фермерського господарства здійснюється шляхом отримання спадкоємцем (спадкоємцями) Свідоцтва про право на спадщину, яке в подальшому (після внесення відповідних змін до Статуту) подається державному реєстраторові ЄДР для здійснення перереєстрації фермерського господарства на його (їх) ім’я.

       Така процедура ідентична виходу зі складу членів. Однак слід мати на увазі, що перереєструвати на своє ім’я фермерське господарство спадкоємці мають право лише в разі, якщо вони всі є родичами або членами сім’ї, як передбачено ч. 3 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство». В іншому випадку ті спадкоємці, які є родичами між собою, можуть перереєструвати фермерське господарство на своє ім’я, а інші (які не є родичами) – отримати компенсацію.

Нормативна база:

  • Конституція України;
  • Земельний кодекс України;
  • Цивільний кодекс України;
  • Закон України «Про фермерське господарство».

За безоплатною правовою допомогоюроз’ясненнями законодавства та правовими консультаціями звертатися до Новомиколаївського бюро правової допомоги: 

Всеукраїнська гаряча лінія правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України)

 

 


 

   
logo-ukr
   
   
   

ATO

   

Advocats

   

Digest banner

   

DNA 219x116

   

skayp

   

Skype image

   

Координаційний центр у соцмережах  

    facebook     g     you tube2

   
   
   
© 2014 Запорізький обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua